Запрошуємо всіх шанувальників творчості Великого Кобзаря  познайомитися з нашими дослідженнями по темі: " Живописна спадщина Т.Г.Шевченка".

Автопортрет  "Шевченко зі свічкою". 

Один з найбільш відомих портретів Тараса - в ньому майстерно передано освітлення.

Легкий нахил голови, відблиски полум’я свічки на чолі, яка трохи піднята лівою рукою, - усе це ніби образ шукача істини і правди свого народу-Діогена XIX ст.

ВАСИЛЬ СТУС
АВТОПОРТРЕТ ЗІ СВІЧКОЮ

Тримай над головою свічку,

допоки стомиться рука —

ціле життя. Замало — нічку.

Довкола темінь полохка.

Літають кажани, як кулі.

Нестерпом студиться що

Де ви, крилаті? Гулі-гулі!

 Як вам — нестерпно — без небес?

Аж очі підвели, поснулі.

 О ні, ти не один воскрес!

Як в бодню — пугачеві скрики.

Десь бродить землячок-дантес.

О шанталавий, недорікий,

а чи поцілиш ти мене?

Свіча в задумі — не мигне.

  Картина "Селянська родина"

 Народні демократичні симпатії Шевченка далі виявлялись ще проникливіше. Він створив картину "Селянська родина" (1843) — знову оригінальний твір, що не мав аналогій в українському та будь-якому іншому мистецтві. За тематичним і композиційним ладом сцена проста, ніби творилась відповідно до знаково-канонізованих принципів ікони, і одночасно твір асоціативно ускладнений. Його патріархально-ідилічна ситуація — чоловік і жінка з дитям біля хати у святковий літній день, неподалік чоловік похилого віку на призьбі, — не має принципового значення для розкриття змісту сцени. Об'єктом відносин між ними є дитя. Можна сказати, що Шевченко наче робить парафразу на тему ермітажної картини Рембрандта "Святе сімейство". У цій картині Шевченко намагається розкрити згармонізовані стосунки між людьми, хоча б на об'єкті родини, мов за спогадом власного дитинства, створюючи емоційне середовище, пронизане сонячним світлом. Він звертається до теплої ідилії родинного щастя. Тут Шевченко відійшов від холодного, класичного Петербурга. Він відокремив затишок домашнього осередку біля убогої селянської хатини, де панують справжня людяність, душевне тепло та моральна чистота. Щоб виділити ці високі якості, він надає епізодові зі селянського життя натяк на євангельську притчу, однак прагне найменшою деталлю передати селянське обійстя, яке виглядає опоетизовано-романтичним, а в людях, простих селянах та їхньому щоденному житті — втілити високий етичний та загальнолюдський ідеал.

Картина "Катерина"

Твір Шевченка "Катерина" — центральний в історії українського мистецтва XIX ст., охоплював чотири роки академічного навчання, а також вихід у світ "Кобзаря" та "Гайдамаків". Тут під претекстом матері-покритки відображений сформований погляд на національну ідею та долю України, прозвучав стихійний протест проти соціальної несправедливості й кріпацького рабства. За гостротою акцентування соціальних і національних проблем чогось подібного не було ні в російському, ні в європейському мистецтвах. У картині зібрано все: протест, відчай, осуд, сатира, гнівний виступ проти приниження людини, протиставлення Московії — Україні, офіцеру-москалеві — української дівчини. Останнє гостро натякалось, лише розкриваючись у плані соціальної нерівності, однак під невсипущим "недремним" оком самодержавства, присутність якого засвідчує той самий миколаївський верстовий стовп — знак імперської Росії.

Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.
Москаль любить жартуючи,
Жартуючи кине;
Піде в свою Московщину,
А дівчина гине —
 Якби сама, ще б нічого,
А то й стара мати,
Що привела на світ божий,
Мусить погибати.
Серце в'яне співаючи,
Коли знає за що;
Люде серця не побачать,
А скажуть — ледащо!
Кохайтеся ж, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Знущаються вами.